?

Log in

Бортовий журнал войовничої домогосподарки
Epistula non erubescit
Recent Entries 


Добридень! Мене звуть Юля, це мій особистий щоденник. Щоб потоваришувати пишіть сюди.
Нехай щастить!
Дневник


Люди в мене тут геніальна ідея виникла. Давайте повторимо дослід Ератосфена і виміряємо довжину планети Земля.

Що почем?
1) В день літнього сонцестояння (21 червня) треба взяти своє детско (якщо нема але дуже треба, позичити в знайомих) і прийти куди не-будь на рівне добре освітлюване місце (в ідеалі на головну площу вашого міста де лове інет).
2) В прямому ефірі (бо так прикольніше) виміряти довжину тіні від предмета довжину якого ви заздалегідь знаєте (приміром лінійки, палиці, щось такого).
3) Потім трохи математики (залиште Вовці-малому він це любить) і ми отримаємо довжину планети, вирахуємо її радіус і походу діла доведемо скептикам, що вона таки КУЛЯ!

Як вам ідея?

Взагалі потрібно дві людини на відстані кілометрів в 500-800 одне від одного, але якщо їх буде більше, то можна буде уточнити і порівняти значення, перевірити як широта вплине на похибку вимірювання (хоча під час сонцестояння по ідеї широтою можна знехтувати, головне міряти одночасно).

В общем пишить у коменти на поширюйте ідею. Створимо флешмоб, якщо шо. Буде круто!

______________________

Люди у меня есть гениальная идея. Давайте повторим опыт Эратосфена и измерим длину планеты Земля.

Что почем?
1) В день летнего солнцестояния (21 июня) надо взять свое дите (если нет но очень надо, одолжить у знакомых) и прийти куда нибудь на ровное хорошо освещаемое место (в идеале на главную площадь вашего города где ловит инет).
2) В прямом эфире (ибо так прикольнее) измерить длину тени от предмета, длину которого вы заранее знаете (например линейки, палки, чего-нибудь подобного).
3) Затем немного математики (оставьте ее Вовке-малому он любит) и мы получим длину планеты, вычислим ее радиус и походу дела докажем скептикам, что Земля таки ШАР!

Как вам идея?

Вообще нужно два человека на расстоянии километров в 500-800 друг от друга, но если их будет больше, то можно будет уточнить и сравнить значения, проверить как широта повлияет на погрешность измерения (хотя во время солнцестояния по идее широтой можно пренебречь, главное мерить одновременно ).

В общем пишите в комменты и распространяйте идею. Создадим флешмоб, если что. Будет круто!
22nd-Feb-2017 10:53 am - Балачки
Дневник
Вечір, читаємо в ліжку вершника без голови, зграя диких мустангів женеться за красунею Луїзою та неперевершеним королем прерії Морісом і раптово:
- Мама, а що ти думаєш щодо Мультивсесвіту?
- Шо? О_О
- Я чув про теорію пузирькового всесвіту, з безкінечною множиною паралельних світів.
- О_О!
- Кожна подія розщеплює Всесвіт і утворюється паралельний світ, в якому, наприклад, ви не зустрілися з татом і я не народився.
- Вова?! Я читаю взагалі то...
- Ні, ну я просто подумав, що якщо ми живемо в Мультівсесвіті і їх безкінечно багато, то існуватиме такий варіант мене у якого є дзьоб.
- Навіщо тобі дзьоб?!
- Та ні нічого... читай далі.
- О_о...
- Мама?
- о_О...
16th-Feb-2017 01:39 pm - Плинножиттєве
Дневник
Продовжую в'язати дивні іграшки і ростити тюльпани на підвіконні.



Read more...Collapse )
Дневник
Якщо мене питали про стосунки раніше, я завжди відповідала, що це просто пощастило. Так сталося, що ми зустрілися і закохалися. Нас нічого не напружувало одне в одному і не було ніякої праці заради шлюбу. Само собою склалося.

І це правда. Але не вся.

Коли час минає, стає зрозумілим, що просто сподобатися одне одному мало. Люди змінюються. Зовнішньо, внутрішньо. Коли я про це сьогодні говорила з Вовкою, він сказав, "так, я дуже змінився за 12 років, а ось ти така як була!" але це повна маячня =)

Я зовсім не та людина, що у 20 років. Це нормально. Але оскільки процес відбувається повільно і люди що змінюються весь час знаходяться поруч виникає оце відчуття, ніби ви знаєте одне одного усе життя і ніби ви весь час такі як зараз. Але це зовсім не так.

Іноді трапляються якісь життєві потрясіння, що змушують вас помітити зміни, але такі когнитивні дисонанси, як правило тимчасові і так чи інакше вирішуються або витісненням за межі свідомості, або свідомою сублімацією. Так працює людська психіка. Ми маємо узгодити зовнішню інформацію з внутрішніми очікуваннями і лише тоді відчуваємо себе спокійно, інакше в нас буде невроз, паніка, депресія тощо.

Так от, якщо дивитися на наші стосунки тепер, через 12 років, видно чого ми зійшлися тоді. Ми були дуже різними і одночасно майже однаковими. Взагалі це дуже важлива характеристика нас, як пари. Ми, не просто виросли в одному місті в один час, ми ще й за базовими настройками схожі. Обидва логіки, обидва інтроверти, обидва не вміли будувати стосунки і встигли набити шишок в спілкуванні з партнерами. Але тут починаються і відмінності. Вовка буде вам більш зрозумілий, мені здається, бо велика кількість людей зможе проасоціювати себе з ним. Перфекционіст, людина з високими стандартами і вимогами до себе, щодо синдрому відмінниці не скажу, але оттакенний комплекс самозванця в повний зріст. В інеті я зустрічаю купу людей зі схожими проблемами. Намагання всім сподобатися, робити все правильно, віра в справедливий світ та підсвідоме бажання заслужити собі місце в раю. Навіть кохання це те що необхідно заслужити бездоганною поведінкою. Розум, гідність, воля. Будь яка невдача це особистий фейл. Я був недостатньо старанний. Треба працювати над помилками і ставати кращім. Життя це процес досягнення мети і покращення своїх результатів.

Таких як я трохи менше. Навіть не стільки менше, скільки нас душить суспільство, бо ми асоціальні і не хочемо соціалізуватися. Такого як Вовка легко брати на понт, скажи йому що патріотично пахати забесплатно і він порве собі жопу на благо Родінє не задаючи питань. Я ні.
В мене не має авторитетів. Я на одному місті крутила суспільну мораль, закони існують щоби їх порушувати, а життя не має мети і закінчується небуттям. Тому - все дозволено! І якщо Вовка "дрожащая тварь", що мусить постійно доводити своє право на існування сумлінною працею, то я "право імєю" просто по факту існування. Я просто поки що тут. Я знаю, що це лише на певний час, знаю, що мені ніхто нічого не винен. Але також я знаю, що ніхто не має ніякого права вимагати у мене пояснення чому я тут і вимагати мене довести, що я заслуговую на життя. Я. Просто. Є. Існую бо мислю, мислю бо існую. В неймовірному, беззупинному, шаленому вирі життя, Богиня, що не кидає кості, кинула їх на стіл і випали десятки і ось я тут, а за мить мене вже не буде. І тут приходять якісь смертні ідіоти, щоб поспитати мої документи та нагадати мені про борг перед Державою? ХАХАХАХА!

Read more...Collapse )
13th-Feb-2017 10:52 am - Ярка
Дневник


Ярка поїхав в Київ. Зараз він займається збором документів у воєнкомат. Там на нього подивилися і сказали, що таких не беруть в космонавти (і це правильно), але додатково відправили у лікарню щодо спини. Ярка надумав зразу, що робитимуть операцію, прийшлося пояснювати, що на операцію ще заробити треба =)
Ніби розслабився, сподіваюся оформить всі документи, нам натякнули, що можливо навіть інвалідність треба робити вже (через сколіоз). В будь якому разі, армія йому не світить.

Чого він в Київ поїхав? Бо йому тут не подобається і на відміну від мене він може все кинути і звалити =)
Рік він тут мучивсь, але так і не прижився. Не знаю як він впорається один в Києві (я сподівалася відстрочити цей момент хоча б до 18 років) але я згодна з тим, що тут йому робити нічого. Поки що у планах навчання на ковальських курсах (в людини бзик навчитися художній ковці і стати ковалем). А далі навіть не знаю. Поки що вернувся у свою секцію айкідо,живе у діда, сподіваюся буде йому хоч трохи допомагати з бабою, хоча це і дорослому важко. Отаке...

Якщо ви у Києві і хочете взяти над ним шефство і хоч іноді щось підказати або допомогти - велком. Але тільки умова, не робіть нічого за нього з того, що він може сам. Він фізично повносправний не забувайте. А те що трохи безтямний, то багато ви знаєте нейротипових 16 річних мужчин які здатні про себе подбати? Отож бо і воно =)

До речі, якщо є якісь волонтери, було би гарно його залучити. Я мрію щоб він робив щось суспільнокорисне,нехай безкоштовно. Проблема тільки в тому щоб найти йому заняття. Він не зможе там де багато людей, світла, чи голосних звуків. Тобто з дітлахами розписувать писанки, нажаль, не для нього =(
Але він може зробити якісь плакати, малюнки (щоправда у своєму стилі), може щось піднести, посортувати, сплісти ту ж маскувальну сітку (аби тільки не занадто шумно було у приміщенні). Короче, пишіть, не кидайте самих! =)
12th-Feb-2017 08:01 am - Плинножиттєве
Дневник
З одного боку я майже звикла до того, що в нас трохи нетипова родина, а з іншого, будь-яка родина нетипова по своєму.

Короче, перша пташка вилетів з гніздечка. Це дуже дивне відчуття, яке як годиться викликає певну екзистенціальну кризу. Знову ж таки, коли більшість твоїх ровесників планують немовлят, в кращому випадку, а в гіршому самостверджуються тим, що в них же ж є ціла справжня робота в офісє і пофіг, що вони все ще живуть з батьками, але вони дорослі не те що ти, ти відчуваєш себе ледь не пенсіонером. Дитина виросла, поїхала від тебе жити в іншу країну і т-т-т ніби навіть справляється. А з іншого боку, у тебе на руках малеча на грудному вигодовуванні і ти ще досі не вирішила ким станеш коли виростеш =)

А ще в мене ніби новий етап подружнього життя. Перші 10 років подружжя це як дитинство. Цього ледь вистачає щоб познайомитися з партнером. Мені здається, що тільки от зараз, ми починаємо ставати коханцями. При чому це доволі хвилюючий процес. Ніхто не готував мене до цього. Всі книжки, фільми та лафсторі закінчуються весіллям. Більшість моїх знайомих, мої власні батьки та всі кого я знаю, розлучалися набагато раніше ніж наближалися до цього етапу стосунків. Мені нема з ким про це поговорити. А навіть якщо я знаходжу людей, що формально у шлюбі 20-30-40 років я швидко переконуюсь, що ми говоримо про якісь інші стосунки.

У мене великий рівень самоцензури коли я наближаюся до розмов на такі теми. Внутрішній неспокій і заборона говорити про 17 річного сина, що поїхав від нас жити у Київ. Про новий етап стосунків з чоловіком, де все ще є закоханість і созалежність, але вже немає страху перед самотністю. Якось мені казали, що по справжньому дорослою людина стає коли ховає своїх батьків. Можливо я зарано подорослішала, тому почуваюся трохи дивно у компанії ровесників. Їх проблеми здаються мені дещо інфантильними. Поки їх хвилює вибір правильних підгузок, я думаю про онуків. Але на відміну від 50-60 френдес, я людина іншого покоління. Я виросла в інформаційну епоху, сформувалася як особистість в часи, коли вже не було залізної завіси. Я не була піонеркою і ніколи не боялася казати те що думаю. СССР не робив з моїми мізками всього того, що зробив з ними і я це відчуваю.

Тобто існує такий ментальний злом в якому я вирішую проблеми які зазвичай вирішують люди у 50-60 років, з іншого я набагато молодша і фізично і когнітивно. Тому я відчуваю себе ніби поза звичної системи буття. І це дивне відчуття.
5th-Feb-2017 08:07 am - Кіношне
Дневник
Ну шо, подивилася я врешті цей лалаленд. Нічого поганого не скажу, знятий під дуже якісною ягодою памянікою. Але... напевне я очікувала чогось більшого, тому історія добра, мила, проста, ніяка.
Спойлери!

Люди, які одне одному з самого початку не подобаються, все таки починають спати разом об'єднані спільними невдачами - ніщебродство на фоні неможливості знайти роботу мрії. А потім коли робота мрії знайдена вони легко розходяться і кожен їде по своїй роботі. А багато років потому, довольні і успішні ностальгують на тему, а що б могло вийти якщо б ми не розійшлися. Ну і шо? Ну не було там справжнього кохання, а були схожі мрії, які зрештою стали реальністю = хепі енд! Нудненько, хоч музика красива і знято дуже мило.

І от шось мені не вистачало і я згадала, що не подивилася останню частину трилогії морозива. І я подивилася!
Який же це шедевр, друзі. Я просто в шоці. Воно ще на контрасті, просто АААААААААА!
Фільм "Кінець світу" Едгара Райта це звичайно зовсім інший жанр. Лалаленд - романтична мелодрама, Кінець світу сатирична комедія. Але Кінець світу запросто міг би стати лалалендом якщо б залишився у рамках реальності. Та ж ностальгія за старими добрими часами, коли все було просто, люди любили по справжньому і ніяких тобі старбаксів. Але Кінець світу виходить за рамки соціальної драми і творить щось дійсно оригінальне. Я не буду спойлеріть, але дуже раджу. Взагалі всю трилогію варто подивитися. Але останній фільм абсолютно неперевершений.

4th-Feb-2017 05:14 pm - Сова
Дневник
Перша іграшка крючком. Вчуся в'язати крючком по ролікам з ютуба =)

This page was loaded Feb 23rd 2017, 2:51 am GMT.